18:06 Проек "Річка Хорол" |
Міністерство освіти і науки України Відділ освіти, сім’ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації Полтавська область
Обласна заочна олімпіада юних фотонатуралістів «Пізнай свій рідний край» Тематична категорія «Тваринний світ»
Виконала учениця 7 кл Горбівської ЗОШ І-ІІ ст Васенко Альона Вікторівна Керівник: учитель біології Власенко О.В.
2013
Зміст
Загальні дані Хорол – річка в Україні, у Сумській і Полтавській областях. Права притока річки Псел (басейн Дніпра). Довжина 308 км (в межах Полтавщини – 241 км). Площа водозбір-ного басейну 3 870 кв.км (інші джерела 3 340 кв. км). Похил річки 0,3 м/км. Долина трапецієподібна, часто асиметрична, з підвищеними пра-вими і пологими лівими схилами; завширшки 10-12 км. Заплава заболочена, поросла чагарниками і лучною рослинністю завширш-ки від 0,2 – 0,5 км до 1,5 – 2 км. Річище на всій протяжності звивис-те, завширшки 10-60 м і більше (на плесах). Дно мулисте. За се-редній по водності рік в гирлі річки витрата складає 5,5 куб. м/с, річний стік – 0,173 кв. км. Каламутність до 250 г/м. Середня міне-ралізація вод річки 200 мг/куб. дм, це зумовлено типом живлення річки та кількістю гірських порід. Живлення – дощове і снігове (весняний стік становить близько 85% річного). Річна сума атмосферних опадів 450-550 мм. Літні опади (за винятком зливових) просочуються в грунт, випаровуються і майже не дають стоку. Сніговими водами (50% від загального об’єму стоку). Значення підземного живлення зростає в зимовий і літній період, коли не має стоку поверхневих вод, або він незначний. Дощове живлення становить приблизно 10% річного об’єму стоку. З початком морозів на річках починається утворення льоду, яке звичайно закінчується льодоставом. Замерзає Хорол наприкінці листопада – на початку грудня, скресає в березні. Часто річка не має тривалого льодоставу, бо переривається відлигами. Як показали наші спостереження за три роки 2011-2013, Хорол в середньому вкритий кригою до 3,5 місяці. Починає скресати з нижньої течії. Середня дата скресання криги 5-10 березня.Повінь з кінця лютого до початку квітня. Весняна повінь може тривати 10-15 днів. Затоплення території відбувається повільно. Особливо небезпечних наслідків в межах Глобинського району не маємо, лише підняття рівня грунтових вод. При спілкуванні з жителями Попівки, Радалівки, Демченок ми дізналися, що катастрофічні повені на річці Хорол відбувалися в 1950-55 роках. Літніх чи осінніх паводків не спостерігається. Влітку у верхів`ї річка пересихає на певний період. Населені пункти розміщені на берегах річки Хорол (в межах Глобинського району): Землянки, Зубані, Іванове Селище (створені іригаційні канали), Романівка, Турбаї, Радалівка, Демченки, Біляки, Руда (створені іригаційні канали)
Географія протікання В геологічному минулому Хорол був притокою Дніпра, але пізніше, під час четвертинного зледеніння, він був перехоплений однією з приток Псла, що перерізала вододіл і мала глибшу долину, ніж Хорол. Бере початок з джерел на півночі від села Червона Слобода. Проті-кає Придніпровською низовиною по території Недригайлівського, Липоводолинського районів Сумської області, Гадяцького, Мирго-родського, Хорольського, Семенівського і Глобинського районів Полтавської області. Тече переважно на південь між містами Мир-городом і Хоролом – на південний захід, далі – на південний схід. Впадає до Псла на північній околиці села Попівки. Основні притоки: праві:Озниця, Лихохабабівка, Аврамівка, Рудка, Крива Руда ліві: Березівка, Рудка, Буда Над річкою розташовані: смт Липова Долина, місто Хорол, а також відомий український курорт – Миргород. Зупинимось на детальній характеристиці річкової долини Хоролу в межах Глобинського району. Довжина річки близько 27 км. Річище звивисте. Праві береги підвищені, а ліві пологіші, особливо в райо-ні села Зубані. Заплава заболочена в пониззях біля села Попівки. Дно по всій протяжності замулене. Як показали проміри глибини річки (виконані з човна з допомогою мотузки) біля села Зубані коливалися в межах 2 -4 м (весною). Межень припадає на липень-серпень місяць. Тоді глибина була до 1,2 м. В гирлі річки звичайно таких коливань не відмічалося, можливо це пов`язано з сильною заболоченістю місця впадання Хоролу в Псел. А, відомо, що болота – це природні губки, що утримують воду. Глибина річки поблизу села Попівка 2-4 м. Є невеликі поклади торфу біля села Федорівка. Незначна товщина торфу пояснюється існуванням в цьому регіоні осокових боліт, а як відомо кореневищні осоки не витримують застійного водного режиму, а тому і поклади мізерні. Досліджуючи грунти річкової долини, ми відмітили поширення на терасах солонців та солончаків (особливо в пониззі), а це свідчить про те,що наряду з чорноземами тут присутні і дерново-глеєві грунти. Про, що свідчить і рослинний покрив цієї території. Природна та напівриродна рослинність займає у даному регіоні близько третини загальної площі, інша частина – це штучні або зна-чноантропогенно трансформовані угруповання. При цьому ліси займають до 20%, луки – до 9%, болота – до 2%, а степові ділянки – менше 1% площі досліджуваного регіону. Лісова рослинність представлена листяними лісами. Найбільші масиви лісів пов’язані з крутими і найбільш розчленованим право-бережжям р. Хорол. Основні масиви заплавних лісів зосереджені в пониззі річки, поблизу сіл Попівка, Федорівка. Соснові ліси долини формуютьсяна борових терасах річки зі збідненими супіщаними грунтами – розміщені біля села Івонове Селище та Турбаї. Звичайно хвойні ліси зустрічаються дуже рідко на берегах Хоролу, тому вони з добавкою чагарникової рослинності (жостер проносний, терен степовий). Основним видом хвойних є сосна звичайна, зрідка кримська. Оскільки територія Глобинського району знаходиться в межах лісостепової зони, то спостерігається преваження широколистяних ценозів, які представлені слідуючими видами: дуб звичайний, в`яз гладенький, ясен звичайний, осика біла, акація, верба ламка (верхній ярус); глід обманливий, бузина чорна, калина звичайна, ліщина (середній ярус), а також підлісок – костриця валіська (типчак), дивина ведмеже вушко, тонконіг, проліска дволиста, купина, копитняк європейський, пшінка весняна. Рослинний покрив заплави має комплексний та строкатий характер і представлений переважно високотравними болотами і луками. Лучна рослинність регіону складена угрупованнями остепнених, болотистих, торф’яних, засолених луків. Болотисті та торф’янисті лу-ки поширені у заплаві річки Хорол. Справжні луки трапляються як у заплаві, так і на суходолі. Площі остепнених заплавних лук незначні, поширені переважно у прирусловій частині заплави р. Хорол. Прибрежно-болотна рослинність представлена: калюжниця болотна, рогіз вузьколистий, ситник розлогий, осока, стрілолист, пижмо звичайне, череда трироздільна, частуха подорожникова, сусак зонтичний, рогіз широколистий, очерет, хвощ польовий, лепешняк великий. Зробимо опис окремих представників видового складу: Калюжниця болотна – багаторічна рослина. Кущики ростуть на березі Хоролу (околиці села Романівки). 10-40 см заввишки, стебло м’ясисте, прямостояче, голе. Листки блискучі, темно-зелені, гладенькі. Нижні листки великі, черешкові, пластинка округло-серцеподібна. Квітки великі, правильні, пелюстки золотисто-жовті, 5 шт. Рослина отруйна, лікарська і медоносна. Цвіте у квітні-травні. На пасовищах коні та ВРХ обминають цю рослину. Якщо і труяться то лише, коли відсутній інший корм. При висушуванні калюжниця втрачає токсичність. Цікаво, що для кіз і овець вона не отруйна. У народній медицині використовують листки калюжниці від опіків і ран.
Рогіз – родова назва рослини утворена від грецького слова, що означає «дим», «палити» (за кольором темних, ніби обгорілих суцвіть). Рогози нерідко називають комишем чи очеретом. Болотна рослина. Листки великі, лінійні. Квітки без яскравої оцвітини, зібрані в суцвіття колосовидне, циліндричне. Цвіте в червні-липні. Відомо 16 видів рогозу. В Україні 5 видів. В даному регіоні росте рогіз широколистий і вузьколистий. Рогіз – цінна плетивна, волокниста, целюлозо-паперова, будівельна, харчова, кормова, лікарська і декоративна рослина. Широке застосування в нашому регіоні цієї рослини на плетиво. Ручним способом з рогозу плетуть ажурні кошики, кулі, мати (використовують як брезенти), циновки, меблі. Волокно застосовують для виготовлення мотузок, матів, доріжок. Відходи йдуть на виробництво повсті, картону, неякісного паперу. Волокна рогозу є сировиною для виготовлення штучного шовку. І хоча наземна частина рогозу завжди зелена і соковита тваринами не поїдається, зате нижня підводна є цінним кормом для ондатр. З кореневищ можна навіть виготовляти борошно й пекти не тільки хліб, а й бісквіти. З цієї ж муки роблять кисіль. Є в нас і своя українська кава – це підсмажені кореневища рогозу. Жителі навколишніх сіл ( Турбаїв, Романівки, Федорівки, Попівки) косять рогіз в різні пори року: літом (липень) для виготовлення підв’язувального матеріалу, що використовується в садівництві і виноградарстві; осінню для плетива. Ситник розлогий – багаторічна трав`яниста рослина заввишки 120 см. У народній медицині застосовують як добавку до чаїв при нирково-кам`яній хворобі, розладах травлення. Пижмо звичайне – багаторічна трав`яниста рослина, що росте на берегах Хоролу (села Біляки, Демченки, Землянки), а також на луках ( село Зубані) і серед чагарників ( село Руда). Рослина заввишки 100 см. Квіти дрібні, золотаво-жовті, зібрані у суцвіття, які й використовують в народній медицині при лікуванні виразок, гнійних ран та при укусах бджіл. Водна рослинність поширена більш-менш рівномірно у водоймах дослідженого регіону. Її ценози флористично не багаті, їх розподіл пов'язаний із глибиною водойми, швидкістю течії, складом природних відкладів, а також стадіями заростання водойм. Нами виявлено слідуючі види: ряска мала, кушир, жабурник, а також водорость – тетрацистіс. В теплий період відбувається масовий розвиток одноклітинних зелених і синьо-зелених водоростей. Мілководдя сильно прогрівається і спостерігається перегнивання значної кількості фітомаси – це створює дефіцит кисню. Суходільні ділянки зайняті лучними степами з домішками чагарникової рослинності. Тут ми можемо виділити такий видовий склад: різновиди типчаків, дивина фіолетова, тонконіг бульбастий, житняк гребінчастий, конюшина польова, осока висока, пирій повзучий, тонконіг болотний, тимофіївка, лисохвіст, чина лучна, деревій, герань лучна, перстач; терен степовий та жостер проносний. Скорочено, існує повна електронна версія. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |