Тема «Кров»
Розробки уроків з теми «Кров. Кровообіг»
Біологія 9 клас
Учитель біології
Гриньківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Власенко О.В.
2016
Тема. Групи крові. Переливання крові.
Цілі.
Освітня. Продовжити ознайомлювати учнів з групами крові АВО і системою резус; з працями австрійського вченого К. Ландштейнера; сформувати знання про особливості переливання крові.
Розвиваюча. Розвивати вміння використання знань в практичній діяльності і вміння виділяти головне при вивченні матеріалу.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров`я; повагу до людей, що здають свою кров для травмованих.
Очікувані результати: учні називають групи крові людини АВО та системи резус – фактора, називають основні положення праці К. Ландштейнера, пояснюють поняття термінів донор та реципієнт.
Тип уроку. Закріплення попередніх знань і засвоєння нових.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
-
Інформаційно – рецептивний:
а) словесний: розповідь – пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\м дошка
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та схем нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно пошуковий: постановка проблемного питання
Як врятувати життя людини, яка при травмі втратила багато крові?
Що ви знаєте про людей, які здають кров, щоб врятувати життя хворого?
Чи потрібно людині знати власну групу крові?
4. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
5. Релаксопедичний психологічне розвантаження
Щоб очам відпочивати треба плюс намалювати
А щоб не було нам мало по червоному овалу
Зелений колір чарівник кличе нас в зворотній бік
Далі жовте кільце
Міжпредметні зв’язки: історія, медицина, імунологія
Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: групи крові, дві системи групи крові – АВО і резус – система, аглютиногени, аглютиніни, резус – конфлікт, донор, реципієнт, трансплантація.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Учитель
Виконання експрес – тесту по формених елементах крові
2. Ядра не мають клітини крові
а) лейкоцити
б) еритроцити
3. Мають здатність до амебоїдного руху
а) тромбоцити
б) лейкоцити
в) еритроцити
4. Які клітини крові мають форму двовгнутого диску
а) лейкоцити
б) еритроцити
5. У нормі еритроцити живуть
а) 120 днів
б) декілька діб
в) декілька годин
6. Тіло еритроцита всередині заповнене
а) гемоглобіном
б) оксигемоглобіном
7. Кров насичена киснем називається
а) венозною
б) артеріальною
8. Зменшення кількості еритроцитів або зниження вмісту гемоглобіну
призводить до розвитку хвороби
а) анемії
б) резус – конфлікту
9. Знищують чужорідні тіла в організмі людини
а) лейкоцити
б) тромбоцити
ІІ. Мотивація навчально – пізнавальної діяльності учнів.
Учитель
Пропонує прослухати уривки з книги «Бодетаун або місто на кордоні».
По можливості запропонувати перегляд фільму (фрагмент переливання
крові здійснене у ХVІІІ ст.)
ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.
Система груп крові АВ0 є основною системою, що визначає сумісність і несумісність переливання крові, тобто антигени в її складі є найбільш імуногенними. Особливістю системи АВ0 є те, що у плазмі неімунних людей є природні антитіла до відсутнього на еритроцитах антигена. Систему групи крові АВ0 складають два групових еритроцитарних аглютиногена (А і В) та два відповідних антитіла – аглютиніни плазми альфа (анти-А) і бета (анти-В).
Різні сполучення антигенів та антитіл формують 4 групи крові:
Визначення груп крові проводять шляхом ідентифіцікації специфічних антигенів та антитіл (подвійний метод або перехресна реакція). Карти сумісності груп крові (аглютинація позначена знаком «+»)
|
Кров донора |
Кров реципієнта |
|||
|
0 (I) |
A (II) |
B (III) |
AB (IV) |
|
|
0 (I) |
- |
+ |
+ |
+ |
|
A (II) |
+ |
- |
+ |
+ |
|
B (III) |
+ |
+ |
- |
+ |
|
AB (IV) |
+ |
+ |
+ |
- |
|
Еритроцити донора |
Кров реципієнта |
|||
|
0 (I) |
A (II) |
B (III) |
AB (IV) |
|
|
0 (I) |
- |
- |
- |
- |
|
A (II) |
+ |
- |
+ |
- |
|
B (III) |
+ |
+ |
- |
- |
|
AB (IV) |
+ |
+ |
+ |
- |
Система Rh (резус-система)
Резус-фактор - це антиген (білок), що перебуває на поверхні червоних кров'яних тілець (еритроцитів). Він виявлений в 1919р. у крові мавп, а пізніше - і в людей. Близько 85 % людей мають резус-фактор і відповідно є резус-позитивними. Інші ж 15 %, у яких його немає, - резус-негативні. Резус-фактор відіграє важливу роль у формуванні так званої гемолітичної жовтяниці немовлят, що виникає внаслідок резус-конфлікту кров'яних тілець іммунізованої матері й плоду.
На даний момент вивчені й охарактеризовані десятки групових антигенних систем крові, таких, як системи Дафф, Келл, Кідд, Льюіс та ін. Кількість вивчених й охарактеризованих групових систем крові постійно росте.
Переливання крові
Ще в давнину люди намагалися лікуватися кров'ю тварин. У творах давньогрецького поета Гомера мовиться про те, що Одіссей давав пити кров тіням підземного царства, щоб повернути їм свідомість, пам'ять і мову. Гіппократ радив хворим, що страждали на захворювання з порушенням психіки, пити кров здорових людей. Вказівки про подібне лікування кров'ю є в творах Плінія і Цельса, які повідомляли про те, що хворі епілепсією і люди похилого віку пили кров вмираючих гладіаторів.
Крові приписували омолоджуючу дію. Так, наприклад, в Римі дряхлий Папа Інокентій VIII лікувався кров'ю, узятою від трьох хлопчиків 10 років. Проте приготований з крові дітей напій не допоміг, і незабаром Папа помер.
Кров тварин з лікувальною метою пили під час воєн, тому услід за єгипетськими військами йшли цілі стада баранів, кров яких використовували для лікування поранених. У стародавніх папірусах залишилися нотатки про те, що кров використовували для ванн. Так, старогрецькому царю Костянтину, що страждав проказою, були призначені ванни з крові.
Вважалося, що кров - це чудодійна рідина: стоїть тільки її застосувати, як життя може бути продовжене на багато років. Якщо людина вип'є кров, то вона замінить йому ту, яка була ним втрачена.
У 1628 р. англійський учений В. Гарвей відкрив закон кровообігу. Він встановив принцип руху крові в живому організмі і тим самим розкрив широкі можливості для розробки методу переливання крові.
Перші успішні експерименти по переливанню крові від одного собаки до іншого були зроблені в 1666 р. англійським анатомом Р. Лоуером, а в 1667 р. французький учений Д. Б. Дені провів перше переливання крові від тварин людині. Він перелив хворому, страждаючому лихоманкою, один стакан (270 унцій) крові ягняти. Хворий видужав, але, не дивлячись на це, більше ніхто з хворих не наважився на переливання крові собі.
Тоді учений оголосив, що той, хто дасть собі перелити кров, одержить значну платню. Робітник бідного кварталу Парижа був першим, хто надав себе для досвіду по переливанню крові. Після переливання реципієнт відчув себе відмінно і запропонував свою власну кров для переливання. Він мимоволі став першим свідомим донором в історії людства.
Але не всі переливання Д. Б. Дені були вдалими. Почалися ускладнення, з'явилися смертельні випадки, і переливання у Франції було заборонено.
Причина цих невдач полягала в тому, що кров тварин і людини несумісна. Кров тварин, перелита в організм людини, руйнується. Проте думка врятувати вмираючого вливання йому кров здорової людини не залишала лікарів.
У 1832 р. петербурзький акушер Г. Вольф зробив перше в Росії переливання крові від людини людині. Це була породілля, що втратила велику кількість крові. Переливання пройшло успішно, і жінка була врятована.
Розвиток донорства супроводжувався численними зльотами і падіннями - від обожнювання цього методу до державної заборони його застосовувати.
До 1875 р. доктор медицини Леонард Ландуа знайшов в літературі декілька сотень випадків переливання крові між тваринами, між людьми і від тварин людям. Як донори крові використовувалися головним чином собаки і вівці (ягнята, барани). Перелита здоровим і хворим людям кров тварин викликала численні, зокрема смертельні, ускладнення. Перші документальні внутрішньовенні вливання відносяться до початку діяльності першої в світі академії наук - Лондонського Королівського суспільства, заснованого в 60-і роки 17 століття.
Зробити внутрішньовенне вливання крові людині в ті часи було не просто - вже хоч би по тому, що до винаходу порожнистої ін'єкційної голки і сучасного шприца залишалося ще цілих два сторіччя. Крістофер Рен в 1656 році використовував як ін'єкційну голку пташине перо, а замість шприца міхури риб і тварин.
Не дивлячись на те, що перші спроби давали добрі результати, метод переливання крові не набув широкого поширення тому, що по-перше, це була у той час досить складна в технічному відношенні операція, по-друге, у ряду хворих перелита кров викликала важкі ускладнення, аж до смертельних результатів. Причина їх була тоді абсолютно незрозуміла.
Використання крові як лікувального засобу давно привертало до себе увагу дослідників. Думка людини працювала над тим, як відшкодувати втрату крові в організмі при пораненнях і рясних кровотечах, як поліпшити склад і якість кров, що гіршала при захворюваннях, і т. д. В даний час ясно, що невдачі були слідством переливання великих кількостей невідповідної або, як тепер говорять, несумісної за системою АВО крові. Було встановлено, що і від людини людині переливати кров можна тільки за певними показниками, оскільки кров різних людей теж не завжди буває сумісною.
Дуже важливу роль зіграло відкриття груп крові, внаслідок чого були розкриті причини деяких ускладнень, що дало можливість попередити їх. Виявилось, що ускладнення при переливанні крові тварин людині відбуваються тому, що сироватка крові людини склеює і руйнує кров'яні тельця тварин.
Використовуючи ці дані, віденський бактеріолог К. Ландштейнер (1901 р.) і польський лікар Я. Янській (1907 р.) відкрили закони склеювання еритроцитів однієї людини сироваткою іншої і встановили, що по властивостях крові все людство можна розділити на 4 групи: О (I), А (II), В (III), АВ (IV). З відкриттям груп крові, її переливання як лікувальний метод став швидко розвиватися. Перше переливання з урахуванням груп сумісності провів в 1909 р. американський хірург Дж. Крайл. Це відкриття різко скоротило число ускладнень. У 1940 р. був встановлений резус-фактор (Rh-фактор) позитивний і негативний, названий так по назві мавп резусів, у яких була виявлена наявність антиген в еритроцитах.
В даний час донорство вийшло за межі вузько медичної проблеми, коли вирішувалось тільки питання про забезпечення кров'ю лікувальних установ, і стало проблемою соціальною, яка відображає взаємовідношення між людьми, і тим самим зачіпає інтереси всього нашого суспільства
Термін |
Визначення |
|
1. Група крові
|
Група крові - генетично обумовлений біологічний признак який характеризується набором антигенів, які містяться у формених елементах крові (еритроцитах, лейкоцитах, тромбоцитах) та білках плазми даного індивідуума. |
|
2. Резус фактор |
Це сильний антиген який успадковується і знаходиться в еритроцитах, лейкоцитах тромбоцитах різних органах та у рідинах, навколоплідних водах. |
|
Антирезус аглютиніни |
Специфічні антитіла, що можуть утворюватись якщо кров з позитивним резус-фактором попадає людині з резус-від'ємною кров'ю, наприклад у резус-негативної вагітної утворюються специфічні антитіла від резус позитивного плода. Доведено, що приблизно 85% людей резус-позитивні, решта 15% - резус-негативні. |
|
3.Проба на групову сумісність |
До 0,1 мл сироватки крові реципієнта (кров в пробірці центрифугують) додають в 10 разів менше донорської крові Реакцію читають через 5 хв. Як що реакція не наступила, то кров сумісна. |
|
4. Проба на резус сумісність |
Методичні прийоми такі самі, як при визначенні груповій сумісності, тільки після змішування донорської крові з сироваткою суміш ставлять на водяну баню при температурі 42-48°С і спостерігають 10 хв. При появі аглютинації кров переливати не можна. |
|
5.Проба на біологічну сумісність |
Хворому три рази переливають по 15 мл. крові, з інтервалами між переливанням по 3 хв. В цей час спостерігають чи нс з'явилось у хворого симптомів переливання несумісної крові. При відсутності ознак несумісного переливання процедуру продовжують. |
|
6.Універсальний донор |
Донорів з 0(І) групою крові нерідко називають "універсальними донорами" Аглютиніни донорської крові розводяться в крові реципієнта і не здатні аглютиновати його еритроцити, останні аглютинують тільки еритроцити перелитої донорської крові, а не реципієнта Ця обставина дозволяла на рівні з одногрупною кров'ю переливати кров іншої групи сироватка якої не аглютинувала еритроцити реципієнта. |
|
Універсальний реципієнт |
Реципієнтів з АВ(ІV) групою - називають "універсальними реципієнтами". |
|
Пряме переливання |
Переливання крові виконується безпосередньо від донора до реципієнта. Покази: афібринемія, важка післяродова кровотеча, порушення коагуляційної системи крові. |
|
Непряме переливання |
Використовується консервована, стабілізована кров. |
|
Автотрансфузія |
Заготівля автогемокультури та плазми методом плазмафарезу |
|
Реінфузія |
Переливання хворому його крові, яка вилилася в серозні порожнини (грудна, черевна). |
|
Обмінне переливання крові |
Виконується при отруєннях. Випускається частини крові та одночасно переливається кров з деяким перевищенням об'єму. |
|
6.Компоненти крові |
Окремі фракції , що виділені з цільної крові, які мають специфічні покази до свого використання. |
|
7.Кровозамінники |
Фізично однорідні трансфузійні засоби з ціле направленою дією на організм, що має властивість замінити певну функцію крові. |
|
Кристалоїді розчини |
Сольові розчини які переважно використовуються для поповнення крововтрати з метою стабілізації ОЦК, для регуляції води, сольового та кислотно-основного стану. Вони також приймають участь у виведені токсинів. Ізотонічний розчин хлориду натрію (0,9%), Рінгера-Локка, розчини максимально наближені до сольового складу плазми (лактосол). |
|
Кровозамінники геодинамічної дії |
Це найчастіше низько- (реополіглюкін) та середньомолекулярні (поліглюкін) декстрани, які після внутрішньовенного введення підвищують артеріальний тиск на довготривалий термін підвищують тонус кровоносних судин. Желатиноль (8% розчин желатину), полівіноль (2,5% полівініловий спирт). Показами до їх використання є травматичний, опіковий та операційний шоки, гостра крововтрата, гостре порушення гемодинаміки, перитоніт, кишкова непрохідність |
|
Дезінтоксикаційні засоби |
Використовуються при різноманітних інтоксикаціях, сепсис, важких опіках. Ці препарати сприяють діурезу. Провідну роль відіграють препарати низькомолекулярного полівінілпіролідону (гемодез, перистон, неокомпенсан) та полівінілового спирту (полідез). До цієї групи відносяться такі препарати, як реополіглюкін, реоглюман. |
|
Препарати парентерального харчування |
Препарати які використовуються для поповнення гіпопротеінемії при важких опіках, гнійних ї захворюваннях. Зокрема це альбумін, синтетичні амінокислоти, гідролізні, амінопептид, амінозол. Широке використання для парентерального білкового харчування отримали збалансовані амінокислотні суміші, в склад яких включені вільні амінокислоти (поліамін, маріамін, левамін, амінон, альвезін). |
|
8 .Аглютиногени
9. Аглютиніни |
Антигени (аглютиногени А і В та антиген 0, який є слабим антигеном в еритроцитах і групи та не дає реакції аглютинації) є термолабільними органічними сполуками. Вони знаходяться в еритроцитах, як і у всіх інших тканинах
Аглютиніни (? та ?) - термолабільні глобуліни плазми крові; вони знаходяться такім в лімфі, ексудаті та транссудаті Групові аглютиніни крові представляють собою молекули гамма-глобулінів, які відрізняються від інших глобулінів здатністю специфічно з'єднували і з однойменними антигенами крові. |
|
Цоліклони |
Продукти гібридомних клітинних ліній, що одержані в результаті зливання мишинних антитіло утворюючих В лімфоцитів з клітинами мишинної мієломи. Це розведена асцитична рідина мишей –носіїв відповідної гібридоми, у якій містяться специфічні імуноглобуліни класу Іg М , що направлено діють проти антигенів А або В людини. |
ІV. Осмислення об’єктивних зв’язків взаємозалежностей у вивченому
матеріалі.
Складання таблиці. Групи крові людини.
|
Група крові |
Аглютиногени в еритроцитах |
Аглютиніни в плазмі |
|
І (0) |
Немає |
альфа і бета |
|
ІІ (А) |
А |
бета |
|
ІІІ (В) |
В |
альфа |
|
ІV (АВ) |
АВ |
немає |
Схема переливання крові.
О (І)
А (ІІ) В (ІІІ)
АВ (ІV)
V. Узагальнення та систематизація знань.
Учитель
Провести узагальнення по групах крові та переливанню.
А) що таке групи крові?
Б) що таке резус – фактор?
В) що таке анемія?
Г) які причини анемії?
«Вільний мікрофон»
Відповіді на питання параграфа.
Біологічний диктант. Поясніть терміни.
Еритроцит, Лейкоцит, Тромбоцит, Анемія, Резус – фактор.
VІ. Підведення підсумків уроку. Виставлення балів.
Висновки.
Зменшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну призводить до розвитку анемії (недокрів’я). При значних крововтрата і деяких захворюваннях виникає необхідність переливання крові. Переливати кров можна тільки сумісну за групою крові і резус – фактором.
VІІ. Соціалогічне опитування.
В Європі найбільш поширена у людей ІІ група крові.
Рідкісна група крові – це IV.
Провести опитування учнів та присутніх на уроці осіб про їхні групи крові.
Скласти схему.
Люди І групи крові - ?
Люди ІІ групи крові - ?
Люди ІІІ групи крові -?
Люди IV групи крові - ?
Останні дані медицини свідчать про переливання групи крові виключно по групах і резус – фактору.
VIII. Надання та пояснення домашнього завдання.
Опрацювати вивчений матеріал підручника і здійснити власне соціологічне дослідження оточуючих людей на знання ними власної групи крові.
-
Червоні клітини крові, що переносять кисень від органів дихання до тканин
а) еритроцити
б) тромбоцити
- Група 0 (І) — на еритроцитах відсутні групові аглютиногени, у плазмі наявні аглютиногени альфа і бета;
- Група А (ІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген А, у плазмі наявний аглютиноген бета;
- Група В (ІІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген В, у плазмі міститься аглютиноген альфа;
- Група АВ (IV) — на еритроцитах наявні антигени А і В, плазма аглютиногенів не містить.
Скорочено існує повна електронна версія.